25 червня не належить до шумних державних вихідних, однак у портових містах цього дня завжди людно. Гудки суден, вивішені прапори розцвічування, повідомлення в соціальних мережах із хештегами підтримки – усе це адресоване людям, які проводять місяці далеко від дому. Мова про моряків торговельного, пасажирського та риболовецького флоту. Їхнє професійне свято було започатковане лише півтора десятка років тому, проте коріння рішення сягає глибше, ніж здається на перший погляд.
Як усе починалося – рішення IMO
День моряка з’явився завдяки зусиллям Міжнародної морської організації, яка 2010 року на спеціальній конференції в Манілі ухвалила низку поправок до Конвенції ПДНВ 1978 року. Резолюція A.1029 (26) визначила дату 25 червня як щорічну подію, покликану віддати належне внеску моряків у світову економіку. До того моменту єдиної міжнародної дати не існувало, хоча ініціативи на кшталт Національного дня моряка в США або Тижня моря у Великій Британії вже були відомі.
Хронологія рішень, що сформували День моряка
| Рік | Рішення |
|---|---|
| 2008 | Філіппіни вносять на розгляд IMO пропозицію щодо заснування дня вдячності морякам |
| 2009 | Комітет IMO з безпеки на морі підтримує ідею та готує проєкт резолюції |
| 2010 | Манільська конференція одноголосно приймає резолюцію A.1029, що фіксує дату 25 червня |
| 2011 | Перший офіційний День моряка проходить під гаслом “Thank you seafarers” |
Головним ініціатором виступили Філіппіни – держава, що постачає найбільшу кількість офіцерів і рядових на світовий флот. Філіппінські дипломати наголосили на парадоксі: моряки перевозять 80% світових товарів, але залишаються непомітними для більшості споживачів. У відповідь IMO створила День моряка як майданчик для підвищення обізнаності про умови роботи екіпажів.
Після схвалення резолюції розпочалася підготовка щорічних кампаній. Уже 2011 року перший День моряка відзначили під гаслом “Thank you seafarers”, який закликав надсилати привітання через сайт IMO. Відтоді організація щороку обирає тему, що фокусується на конкретному напрямку: безпека, права екіпажів, добробут, внесок під час пандемії. Кожна кампанія супроводжується тематичним логотипом та відеозверненням генерального секретаря.
Дата 25 червня, яка прийшла з Маніли
Вибір саме 25 червня не був випадковим. У цей день 2010 року завершилася Манільська дипломатична конференція, де делегати 139 країн підписали суттєві поправки до Міжнародної конвенції про стандарти підготовки, дипломування моряків та несення вахти. Ці поправки, відомі як “Манильские поправки”, зміцнили вимоги до кваліфікації, запровадили суворіші норми боротьби з піратством та оновили вимоги до робочого часу й відпочинку. Тому дата 25 червня стала символом прагнення галузі до модернізації безпеки.
Примітно, що за складних перемовин різні блоки країн швидко дійшли згоди щодо потреби єдиного свята. Ніхто не заперечував, що публічне визнання професії позитивно вплине на кадровий голод, який і тоді відчувався. На конференції були присутні не лише чиновники, а й делегати профспілок, судновласники, представники академічних кіл. Спільні зусилля й переконали Генеральну асамблею IMO проголосувати за постійну дату.
Відтак 25 червня стало не просто днем у календарі IMO, а координаційним центром для десятків недержавних організацій – Міжнародної палати судноплавства, Міжнародної федерації транспортних робітників, благодійних фондів морської допомоги. Усі вони почали синхронізувати власні програми, приурочені до цієї дати.
Чому праця моряка стосується кожного
Коли людина купує каву в супермаркеті, замовляє смартфон або заправляє авто, вона рідко замислюється, що 80% цих товарів прибули морем. Саме моряки забезпечують безперебійне функціонування споживчих ланцюгів. За даними ЮНКТАД, у будь-який момент часу в рейсах перебуває понад 1,5 млн осіб – їхня сукупна діяльність дозволяє навіть континентальним країнам мати свіжі фрукти взимку та новітню електроніку через тижні після випуску.
Понад 1,5 мільйона моряків із різних країн забезпечують безперебійне постачання товарів у всі куточки світу.
Не лише споживання, а й промисловість критично залежить від морських перевезень. Металургійна сировина, зерно, нафтопродукти, добрива – усе це транспортується суднами-гігантами, чиї екіпажі працюють позмінно, долаючи тисячі миль. Жодна економічна модель не може ігнорувати той факт, що зупинка торговельного флоту призвела б до колапсу глобальної торгівлі вже за чотири-шість тижнів.
Особливо це відчули під час пандемії COVID-19, коли закриття кордонів унеможливило ротацію екіпажів. Сотні тисяч моряків застрягли на суднах, працюючи поза межами контрактних термінів. Тоді кампанія IMO “Seafarers Are Key Workers” набула максимального розголосу, а День моряка став моментом істини для політиків, які мусили визнати статус цієї професії як критично важливої.
Святкові дії на воді й на суходолі
Урочистості в портах вирізняються практичністю. За традицією, капітани віддають розпорядження підняти прапори розцвічування, суднові гудки лунають опівдні, а на причалах проводять відкриті зустрічі з родинами моряків. IMO та партнерські організації щороку готують тематичний мініфільм і пропонують матеріали для заходів у морських навчальних закладах.
Список активностей, які найчастіше реалізують у цей день, виглядає так:
- урочисте підняття прапора IMO на адміністративних будівлях портів;
- колективна хвилина мовчання на згадку про загиблих у морі;
- відправлення електронних листівок із подякою через офіційний сайт IMO;
- фоточеленджі в соцмережах під хештегом кампанії року;
- благодійні обіди та ярмарки, зібрані кошти з яких спрямовують на підтримку моряцьких родин;
- екскурсії на судна для школярів та студентів;
- круглі столи з питань безпеки за участю профспілок, судновласників та представників адміністрацій прапорів.
Багато компаній влаштовують внутрішні конкурси професійної майстерності, а морські музеї готують безкоштовні виставки. У великих хабах – Роттердамі, Сінгапурі, Гамбурзі – до акцій долучаються міські органи влади: підсвічують будівлі в сині кольори, запускають рекламу на білбордах.
Темний бік моряцької долі
За зовнішньою романтикою професії ховаються щоденні ризики. Піратство досі залишається загрозою в Індійському океані, Гвінейській затоці та Південно-Китайському морі. За даними Міжнародного морського бюро, у 2023 році зафіксовано понад сто інцидентів зі зброєю, викраденнями та вимогами викупу. День моряка використовується як нагода нагадати урядам про необхідність військового патрулювання небезпечних акваторій. Кілька країн приурочують до цієї дати спільні військово-морські навчання, що моделюють звільнення захоплених суден.
Інша проблема – психологічна ізоляція. Контракти тривалістю 6–10 місяців, обмежений інтернет, відсутність новин із дому виснажують навіть досвідчених фахівців. Дослідження Єльського університету разом із ITF показали, що рівень депресії серед моряків утричі вищий, ніж у середньостатистичного офісного працівника. Завдяки Дню моряка благодійні фонди розгортають цілодобові гарячі лінії психологічної підтримки, а деякі судноплавні компанії почали тестувати на суднах супутниковий широкосмуговий зв’язок для відеодзвінків.
Тут варто згадати і складнощі з виплатами заробітної плати: інколи судновласники затримують гроші на місяці, а екіпаж не має змоги поскаржитися, перебуваючи під юрисдикцією прапора іншої держави. Показово, що тема кожної другої кампанії IMO від 2017 року фокусується саме на добробуті екіпажу.
Український слід у світовому флоті
Україна входить до першої десятки країн за кількістю моряків, які працюють під іноземними прапорами. За різними оцінками, від 70 до 100 тисяч українських фахівців щороку підписують контракти із судноплавними компаніями. Здебільшого це кваліфіковані командні кадри – капітани, старші механіки, електромеханіки, які цінуються за глибоку технічну підготовку.
До повномасштабної війни частка України на ринку офіцерського складу сягала 9%, однак блокування портів та обмеження виїзду військовозобов’язаних суттєво вплинули на розстановку сил. Попри це, український зерновий коридор, створений у 2022 році, продемонстрував світові, що навіть у критичних умовах наші моряки здатні виконувати завдання стратегічного значення. День моряка в Одесі, Ізмаїлі, Миколаєві традиційно супроводжується вшануванням пам’яті загиблих під час війни цивільних моряків та працівників портів. Морський регістр судноплавства України нагадує, що станом на початок 2024 року понад 10 тисяч наших моряків перебувають у рейсах, і їхня безпека залишається пріоритетом.
Українські профспілки, зокрема Профспілка робітників морського транспорту, використовують 25 червня для переговорів із владою щодо спрощення процедур дипломування та визнання кваліфікаційних документів. Також у цей день відкриваються нові лабораторії в морських університетах та проводяться відкриті лекції капітанів-наставників.
Отже, День моряка – це не порожня формальність, а скрупульозно вибудуваний механізм привернення уваги до праці, без якої звичний споживчий світ припинив би існування. Від дипломатичних зусиль у Манілі до щорічних кампаній у соцмережах – усе працює на те, щоб суспільство пам’ятало: за кожною річчю на полиці стоїть людина в морі. І коли 25 червня лунають гудки, варто на хвилину зупинитися і подумки сказати “дякую” тим, хто зараз долає шторм або штиль десь на півдорозі між континентами.