Поєднання в одному літаку можливостей винищувача для самооборони та бомбардувальника для ударів по наземних цілях завжди було складним компромісом. Су-34, що прийшов на зміну фронтовим бомбардувальникам Су-24, довів життєздатність цієї концепції на принципово новому рівні. Машина, створена на базі планера Су-27, отримала броньовану кабіну, новітнє на ті часи радіоелектронне обладнання та здатність нести майже весь спектр авіаційних засобів ураження.
Перші напрацювання з’явилися ще в середині 1980-х років, коли конструктори ОКБ Сухого шукали заміну Су-24. Вихідними вимогами були велика дальність, висока бойова ефективність і поліпшена захищеність екіпажу. Роботи просувалися нешвидко, але в підсумку з’явився літак, який поєднав у собі міць фронтового бомбардувальника з маневреністю та швидкістю винищувача четвертого покоління.
Шлях від креслень до серійної машини
На початку 1980-х у КБ Сухого розпочали пророблення винищувача-бомбардувальника на основі Су-27, який би замінив застарілий Су-24. Після оцінки бойового досвіду на Близькому Сході та в Афганістані на перший план вийшли вимоги до живучості на малих висотах і можливості тривалого барражування. Прототип Т-10В-1 уперше піднявся в повітря 13 квітня 1990 року з аеродрому в Жуковському, ним керував льотчик-випробувач Володимир Ільюшин. Відмінною рисою одразу стала двомісна кабіна пліч-о-пліч, яка покращувала координацію екіпажу.
Розпад СРСР загальмував програму, однак уже 1993 року літак дістав позначення Су-34. Повноцінні державні випробування з перервами тривали аж до 2011 року; за цей час виконали понад 800 випробувальних польотів. Офіційно на озброєння Повітряно-космічних сил Росії машину прийняли 20 березня 2014 року. Серійне виробництво організували на Новосибірському авіаційному заводі імені Чкалова, де станом на 2023 рік випустили більш як 140 бортів. Паралельно тривало поетапне вдосконалення: літак отримував удосконалений комплекс РЕБ, можливість застосування нових боєприпасів, а згодом і нові багатофункціональні дисплеї в кабіні. Темп випуску зростав, що засвідчило затребуваність машини в умовах зміни характеру збройних конфліктів.
Чому планер тримає удари перевантажень
Конструкція Су-34 виконана за інтегральною схемою з переднім горизонтальним оперенням. Таке “качине” оперення потрібне не для надманевреності, а для гасіння вібрацій і підвищення стійкості під час польоту на гранично малій висоті з великою швидкістю. У порівнянні з базовим Су-27, центроплан значно посилили, вертикальне оперення збільшили, а конструкцію повітрозабірників змінили для зниження помітності. Кабінний відсік фактично є бронекапсулою з титанових плит товщиною до 17 мм, яка здатна витримати влучання куль великокаліберних кулеметів та осколків ракет. Такого рівня захисту не має жоден інший тактичний літак цього класу.
Шасі оснащене двоколісними візками, що дає змогу працювати на погано підготовлених та ґрунтових смугах. Силова установка – два перевірені двигуни АЛ-31Ф із тягою на форсажі 12 500 кгс кожен. Вони розміщені в рознесених мотогондолах, що підвищує живучість при бойових ушкодженнях. Внутрішня паливна система вміщує близько 12 100 кг пального, а на зовнішніх точках можна підвісити до трьох підвісних баків по 3000 літрів. Використання штанги дозаправлення в повітрі дозволяє збільшити радіус дії без зниження бойового навантаження. Окремі елементи планера виконані з радіопоглинальних матеріалів, що дещо знижує ефективну площу розсіювання, хоча літак не вважається малопомітним. Максимальна швидкість сягає 1900 км/год, практична стеля – 17 000 метрів, бойовий радіус за типовими профілями оцінюється в 1100 км, а перегінна дальність із ПТБ перевищує 4500 км. Ресурс планера визначено на рівні 6000 льотних годин, що для важкого винищувача-бомбардувальника є доволі високим показником.
Робоче місце екіпажу та бортові системи
Двомісна кабіна пліч-о-пліч виділяє Су-34 з-поміж інших тактичних літаків. Екіпаж потрапляє на свої місця через відкидний трап у ніші носового шасі – рішення незвичне, але виправдане компоновкою бронекапсули. Внутрішній об’єм кабіни значно більший, ніж у винищувачів, що дає змогу пілотам змінювати положення тіла та відпочивати в польоті. Катапультні крісла К-36ДМ забезпечують безпечне покидання на будь-яких висотах і швидкостях. Інформаційне поле представлене кількома кольоровими рідкокристалічними індикаторами, на які виводиться польотна, навігаційна та прицільна інформація. Ергономіку доповнює простий, але ефективний набір побутових зручностей.
У кабіні літака є мікрохвильова піч для розігріву їжі та біотуалет, що дозволяє екіпажу здійснювати бойові вильоти тривалістю до 10 годин без критичної втоми.
Основу бортового радіоелектронного обладнання складає радіолокаційна станція “Ш-141Е” із пасивною фазованою антенною решіткою. Вона виявляє наземні цілі на відстані до 200 км, супроводжує до 10 об’єктів і одночасно обстрілює 4. Станція виконує картографування місцевості, селекцію рухомих цілей і працює в режимі синтезованої алертури. Її доповнює оптико-електронна прицільна система “Платан” із лазерним далекоміром-цілевказівником, здатна знаходити цілі вдень і вночі та наводити кориговані авіабомби з лазерним підсвічуванням. На літаку постійно встановлений комплекс радіоелектронної боротьби “Хібіни”, який виявляє випромінювання ворожих радарів, ставить активні й пасивні перешкоди та зриває захоплення ракет із радіолокаційними головками самонаведення. Станція попередження про опромінення “Пастель” своєчасно сповіщає пілотів про загрозу. За необхідності літак може нести додаткові контейнери РЕБ для розширення частотного діапазону та групового захисту. Поєднання цих систем багаторазово підвищує виживаність під час прориву сучасної ППО.
Засоби ураження на всі випадки
Вбудоване озброєння – 30-мм гармата ГШ-30-1 з боєкомплектом 150 набоїв, яка ефективна як для стрільби по наземних цілях, так і в ближньому повітряному бою. Дванадцять точок підвіски (шість під криловими пілонами, дві на законцовках крила та чотири під фюзеляжем) дають змогу комбінувати засоби ураження для вирішення різноманітних завдань. Максимальна маса бойового навантаження сягає 8000 кг, причому підвіски допускають асиметричне завантаження. Таке компонування дозволяє брати в один виліт, скажімо, пару плануючих бомб, ракети для самооборони та контейнер РЕБ.
Типова номенклатура засобів ураження на Су-34 включає такі позиції:
- керовані ракети “повітря-повітря” Р-27, Р-73 та Р-77;
- тактичні керовані ракети “повітря-земля” Х-29Л/Т із лазерним та телевізійним наведенням;
- ракети Х-25МЛ/МТ із напівактивною лазерною головкою;
- протирадіолокаційна ракета Х-31П і протикорабельна Х-31А;
- аеробалістичні ракети Х-59МК/МК2 з дальністю до 300 км;
- кориговані авіабомби КАБ-500Л, КАБ-500КР, КАБ-1500Л з лазерним і телевізійним самонаведенням;
- плануючі бомби з універсальними модулями корекції;
- некеровані авіабомби калібру 250–1500 кг, бомбові касети та блоки некерованих авіаційних ракет.
Прицільне обладнання уможливлює застосування зброї з лазерним наведенням по кількох цілях одночасно, прицільне бомбометання з горизонтального польоту, кабрування та пікірування. Останніми роками активно напрацьовується тактика скидання плануючих авіабомб, які після відокремлення від носія долають понад 50 км, залишаючи сам літак поза зоною ураження зенітних комплексів. Такий підхід принципово розширює можливості літака у конфліктах високої інтенсивності.
Справжні бойові випробування
Бойовий дебют Су-34 відбувся восени 2015 року в Сирії. Там літаки діяли в складі змішаних ударних груп разом із бомбардувальниками Су-24М і штурмовиками Су-25, під прикриттям винищувачів Су-35С. Основним засобом ураження стали кориговані авіабомби КАБ-500КР із телевізійним самонаведенням, а також бетонобійні БетАБ-500. Умови ППО були відносно простими – переважно ПЗРК і зенітна артилерія, тому бортовий комплекс “Хібіни” успішно зривав спроби захоплення. За всю сирійську кампанію жоден Су-34 не був втрачений через ворожу дію.
З початку 2022 року літак інтенсивно застосовується в бойових діях на території України, де характер загроз принципово інший. Ешелонована система ППО, насичена далекобійними зенітними ракетними комплексами, змусила переглянути тактику. Су-34 почали діяти переважно з використанням плануючих авіабомб, що дозволяло не входити в зону щільного вогню. Застосовувалися також керовані ракети Х-29, Х-59 по стаціонарних об’єктах. Втім, через щільну роботу українських радіотехнічних військ та мобільних груп ПЗРК літаки зазнавали втрат. Більшість із них припадала на моменти польотів на малих висотах або раптового потрапляння в зону дії ЗРК великої дальності. Це стимулювало прискорене впровадження вдосконалених станцій попередження та доопрацювання програм підготовки льотного складу. Водночас бойовий досвід підтвердив високу надійність планера та силової установки навіть після тривалих серій вильотів з максимальним навантаженням.
Місце серед аналогів
Для розуміння сильних і слабких сторін Су-34 його часто порівнюють із американським F-15E Strike Eagle та російським багатофункціональним Су-30СМ. Всі три машини належать до категорії важких тактичних літаків, однак кожна створювалася під власний набір завдань. Нижче наведено ключові експлуатаційні параметри.
Ключові експлуатаційні параметри Су-34, F-15E та Су-30СМ
| Параметр | Су-34 | F-15E Strike Eagle | Су-30СМ |
|---|---|---|---|
| Довжина, м | 23,34 | 19,43 | 21,9 |
| Розмах крила, м | 14,7 | 13,05 | 14,7 |
| Максимальна злітна маса, кг | 45 100 | 36 700 | 38 800 |
| Максимальна швидкість, км/год | 1900 | 2655 (понад 2,5 Маха) | 2125 |
| Бойовий радіус, км | 1 100 (без ПТБ) | 1 270 | 1 500 |
| Бойове навантаження, кг | 8 000 | 10 400 | 8 000 |
З наведених даних видно, що за масою корисного навантаження Су-34 поступається F-15E, але має найбільшу максимальну злітну масу, яка дає змогу нести більший запас палива та важче бронювання. Швидкісні показники американського літака вищі завдяки двигунам із більшою тягою. Су-30СМ перевершує Су-34 за бойовим радіусом, однак його кабіна тандемного типу гірше пристосована для довготривалих вильотів, а склад бортового РЕБ поступається спеціалізованому комплексу “Хібіни”. Таким чином, Су-34 займає нішу вузькоспеціалізованого ударного літака з унікальним рівнем захищеності, тоді як F-15E та Су-30СМ більше тяжіють до універсальності.
Понад три десятиліття від першого польоту Су-34 еволюціонував із дослідного прототипу в основний ударний літак російської фронтової авіації. Броньована кабіна, продумана ергономіка далеких рейдів і гнучкий арсенал дають йому змогу вирішувати завдання, недоступні для звичайних винищувачів-бомбардувальників. Бойовий досвід підтвердив сильні сторони конструкції та вказав на напрями подальшої модернізації бойової електроніки й тактики застосування. У світі військової авіації Су-34 залишається уособленням концепції “повітряного солдата”, здатного діяти в насиченому засобами ППО просторі та повертатися додому після виконання завдання.