Проєкт “Бігун у лабіринті” виріс із одного роману, який письменник Джеймс Дешнер навіть не планував продовжувати. Тепер, озираючись назад, видається дивним, що лабіринт із глейдерами та підступним WICKED обріс такою кількістю сюжетних відгалужень. Якщо ви хочете розібратися, скільки насправді книг, фільмів та додаткових творів входять до цієї серії, і яка між ними хронологія, далі подано структурований, але живий огляд без зайвої води.
Звідки взявся лабіринт
Джеймс Дешнер, колишній бухгалтер із Джорджії, почав писати перший роман у 2005 році. Йому хотілося створити історію про невідомий простір, де щодня змінюються стіни, а група хлопців змушена виживати без пам’яті. Основне джерело натхнення – класика на кшталт “Володаря мух” та фільм “Куб”, але ідея гігантського лабіринту, що вбиває, належала самому автору. Перша книга, названа “The Maze Runner”, вийшла у 2009 році й одразу потрапила до списків бестселерів New York Times.
Рукопис спершу мав завершену кінцівку без натяку на сиквел. Дешнер припускав, що це буде самостійний твір. Але видавець Random House помітив потенціал і попросив переписати останні розділи, залишивши відкритий фінал. Письменник погодився, додав фінальний твіст із порятунком і вертольотом, який став мостом до продовження. Так народився задум трилогії. Цікаво, що робочою назвою спочатку було просто “The Runner”, але маркетологи наполягли на додаванні слова “Maze”, аби підкреслити центральний образ.
Після успіху першої книги логіка ринку диктувала серію з трьома частинами. Контракт на сиквели підписали одразу. Дешнер зізнавався, що архітектура лабіринту була настільки складною, що під час написання він креслив схеми на окремих аркушах, аби не заплутатися у власному всесвіті. Крім того, на формування сюжету сильно вплинула ідея “моральної дилеми”: чи виправдано приносити дітей у жертву заради порятунку людства. Це запитання червоною ниткою проходить крізь усі книжки й фільми.
Літературний фундамент і його точна кількість
Основу серії становить трилогія: “Бігун у лабіринті” (The Maze Runner, 2009), “Випробування вогнем” (The Scorch Trials, 2010) та “Ліки від смерті” (The Death Cure, 2011). Перша розповідає про Томаса, який прокидається в ліфті без спогадів і потрапляє до Глейду – табору хлопців, оточеного гігантськими стінами лабіринту. Друга переносить дію на випалену пустелю, де вцілілі стикаються з новими випробуваннями організації WICKED. Третя завершує історію боротьби з вірусом Спалах та спробами знайти ліки. Кожен том отримав схвальні відгуки критиків, а загальний наклад серії перевищив 10 мільйонів примірників.
Проте, крім трилогії, до канону належать два приквели: “Убивчий наказ” (The Kill Order, 2012) та “Код лихоманки” (The Fever Code, 2016). Перший відмотує час на тринадцять років назад, до початку катастрофи; читач бачить, як світ поринув у хаос після сонячних спалахів і як з’явився вірус. Другий приквел занурює в події, що безпосередньо передували створенню Глейду, і розкриває таємниці WICKED ізсередини. А вже 2020 року Дешнер випустив новелу “Палац Кренка” (Crank Palace) – сюжетну арку, присвячену Ньюту, де описані події після того, як він покинув основну групу у третій книзі. Таким чином, сумарно є шість основних книг, якщо рахувати всі сюжетно значущі романи. Додається збірка “Файли Бігуна в лабіринті” (The Maze Runner Files), яка містить короткі історії, листування й документи WICKED, але її рідко сприймають за повноцінну частину серії.
Ось точний перелік книг із зазначенням року публікації та місця в загальній хронології:
| № | Назва книги | Рік видання | Хронологія подій |
|---|---|---|---|
| 1 | Бігун у лабіринті | 2009 | Початок основної трилогії, події в Глейді |
| 2 | Випробування вогнем | 2010 | Продовження, пустельний сектор, нові загрози |
| 3 | Ліки від смерті | 2011 | Фінал трилогії, боротьба з WICKED та вірусом |
| 4 | Убивчий наказ | 2012 | Події за 13 років до першої книги, спалахи та колапс |
| 5 | Код лихоманки | 2016 | Передісторія створення Глейду, таємниці WICKED |
| 6 | Палац Кренка | 2020 | Спін-офф про Ньюта, паралельно фіналу третьої книги |
Що змінило кіно
Екранізація “Бігуна в лабіринті” виявилася на диво вдалою, попри те, що багато фанатів боялися відходу від книжкового канону. Фільмова серія складається з трьох повнометражних картин: “Бігун у лабіринті” (The Maze Runner, 2014), “Бігун у лабіринті: Випробування вогнем” (Maze Runner: The Scorch Trials, 2015) та “Бігун у лабіринті: Ліки від смерті” (Maze Runner: The Death Cure, 2018). Режисером усіх стрічок виступив Вес Болл, що забезпечило цілісність візуального стилю та темпу. Студія 20th Century Fox довірилася молодому постановнику, чий короткометражний фільм “Ruin” вразив продюсерів динамікою та почуттям простору.
Перший фільм заробив понад 348 мільйонів доларів у світовому прокаті при бюджеті у 34 мільйони, миттєво виправдавши витрати і поклавши початок новій популярній франшизі серед молодіжних антиутопій. Друга частина пішла ще далі, розширивши географію та додавши похмурої пустельної естетики. Остання картина зіткнулася з нещасним випадком на зйомках – Ділан О’Браєн, виконавець ролі Томаса, отримав важку травму, через що виробництво призупинили майже на рік. У підсумку триквел побачив світ у 2018-му й гідно закрив сюжетну лінію. Загальні касові збори кінотрилогії перетнули позначку в 949 мільйонів доларів, що зробило її однією з найкасовіших франшиз за підсумками десятиліття.
Перший фільм приніс прибуток, що вдесятеро перевищив бюджет, і це стало одним із найприбутковіших молодіжних проєктів 2014 року, випередивши за окупністю навіть окремі частини “Голодних ігор”.
Цікаво, що кіноадаптація з самого початку планувалася як трилогія, хоча студія деякий час розглядала можливість розтягнути останню книгу на дві стрічки – на манер “Гаррі Поттера” чи “Сутінків”. Але зрештою вирішили не дробити історію, аби не втратити динаміку. Тож зараз ми маємо струнку трилогію фільмів, що логічно завершує основний сюжет. Приквели й новела залишилися поза екраном, хоча фанати неодноразово просили Болла зняти хоча б короткометражне доповнення.
Додаткові твори, що розширюють межі
Хоча багато читачів обмежуються лише трилогією, саме приквели й новела надають світу повноти. “Убивчий наказ” занурює в момент, коли планету накрили потужні сонячні бурі; люди гинули не лише від катаклізму, а й від вірусу, який з’явився пізніше. Цей роман виявився найжорстокішим у серії – він не шкодує персонажів і з перших сторінок показує колапс цивілізації. До речі, Дешнер у своїх інтерв’ю згадував, що свідомо писав його дорослішою аудиторією, адже головні герої тут не підлітки, а молоді військові.
“Код лихоманки”, навпаки, розкриває внутрішню кухню WICKED. Саме тут пояснюється, навіщо дітей поміщали у лабіринт, як формувалася їхня пам’ять і чому Томас зіграв ключову роль. Без цього приквелу мотивація антагоністів виглядає надто схематичною. А “Палац Кренка” – це камерна історія, написана від першої особи; вона дає змогу зрозуміти, що відчував Ньют, коли його розум поступово руйнувався Спалахом. Новела спочатку вийшла як аудіокнига, озвучена самим Марком Декаскісом, і лише згодом з’явився друкований варіант.
Окремо варто згадати збірку “The Maze Runner Files”, яка вийшла виключно в електронному форматі. Вона містить засекречені листування, звіти, щоденникові записи героїв і навіть уривки вирізаних сцен. Суто для фанатів, але матеріали там унікальні – їх не знайти в основних романах. Таким чином, за межами шести повноцінних книг залишається ще певний масив додаткового контенту, який доповнює картину без зобов’язання його читати. Якщо ж говорити про суто номерні видання, то серія зупиняється на шостому творі.
Де сторінки розходяться з плівкою
Екранізації не копіюють книжкову хронологію: сценаристи внесли чимало змін, які іноді шокують шанувальників першоджерела. Ось кілька ключових розбіжностей:
- у фільмах повністю відсутні телепатичні здібності Томаса та Терези, які у книзі відіграють центральну роль;
- фінал першої стрічки не збігається з текстом: за романом глейдерів рятує не загін у масці, а самі співробітники WICKED, та сцена значно жорсткіша;
- персонаж Ава Пейдж у фільмах замінює Канцлера Пейдж, а її мотивація значно пом’якшена;
- у “Випробуванні вогнем” у книзі є сюжетна лінія з “блискавкою” та групою заражених, яку в кіно майже згорнули;
- смерть Ньюта у фільмі перенесена в інший контекст, і загальний тон значно відрізняється;
- приквел “Код лихоманки” взагалі не екранізований, тому глядачі кіно не знають справжньої передісторії лабіринту
Така адаптація не завадила фільмам здобути власну армію прихильників. Чимало змін пояснювали вимогами хронометражу та бажанням зробити історію динамічнішою для широкої аудиторії. Проте книжковим пуристам це дало привід називати кінотрилогію “вільним переказом” радше, ніж прямою екранізацією.
Франшиза “Бігун у лабіринті” налічує шість ключових книг, якщо враховувати основну трилогію, два приквели та спін-офф новелу. Кіноадаптація зупинилася на трьох фільмах, які адаптують виключно основні романи, хоча й зі значними змінами. Така структура виглядає збалансовано: розповідь отримала чіткий початок, розвиток і фінал, а додаткові літературні твори швидше відіграють роль бонусного контенту для найвідданіших шанувальників. Тож, гортаючи сторінки чи переглядаючи кадри, ви завжди знатимете, де починається і закінчується цей лабіринт.